Байка. Про Гарбузятко із мрією

Гарбузятко у тата Гарбуза запитало,

- Чи були гарбузи, що колись бо літали?

- Гарбузятко, коріння твоє у землі,

Ось зростеш, сам і спробуй, зумієш – лети!

Гарбузятко росло і літати хотіло,

І терпляче чекало доки виростуть крила,

Але хвостик один, лиш один зеленів,

Відпускати його від землі не хотів.

Гарбузятко тим хвостиком поворушило

І сказало – Не треба мені пташі крила!

Відірвалось від кореню і покотилось,

Біля урвища в лісі собі зупинилось.

- Як злетіть? – Гарбузятко у Пташки питає.

- Ти на Вітер чекай, він усіх підіймає!

Вітер враз із-зі гір налетів, налякав,

Гарбузятко з землі, ніби птаха, підняв.

Гарбузятко летіло і родині кричало,

Що такого ніколи і не відчувало!

Але всі Гарбузи на бахчі позіхали,

Вони голови навіть і не підіймали.

Жовтень, 2009р.