пятница, 19 августа 2011 г.

Про ревниву річку


Якось березонька-дівча спитала дуба-парубка:
Чому б нам разом не стояти, чому  б одне нам не співати?


Хитає листячком дубок, хитає чубом парубок –
Між нами річенька стрімка, ревнива матінка моя.

Тече між нами, все зітхає, глибинами стрімнин лякає,
Містки руйнує, не пройти - далекі річки бережки.

Березонька –дівча сумненька вклонилась річеньці низенько:
- Ти за дубком не вболівай, його до мене відпускай.

Удвох ми будемо стояти, удвох вітри, дощі стрічати,
Удвох до неба зазирати, і листя золото скидати

До твоїх вод. То ж розвернися, та від синочка відступися, -
Березонька-дівча просила, і річку словом вгомонила.

Бурхлива річка замовчала, ревнива мати тиха стала,
Так, краще вдвох, - вона сказала,  -  свою любов я також мала.

Було давно те, молода, весела річка я була,
Не знала гніву, всіх пускала до свого серця, всіх приймала.

І мріяла про ті краї, де медом мажуть береги,
Гадала – тільки там пізнаю я своє щастя, що тут, в гаю?

От Хмара якось й  вговорила, любов чарівну наврочила,
Коли піду через пустелю до Моря синього оселі.

Там всі багатства і скарби, все для веселої душі,
Тебе там будуть забавляти, тебе там будуть милувати.

І я пішла, і я не знала, що всі слова її – примара,
Що втрачу силу всю свою, що ту пустелю не пройду.

Й втрачала силу, Хмара ж та ставала більш і більш, вона
Висіла тінню, вся вода пішла до неї – а що я?

Наразі все ж я схаменулась, назад, додому розвернулась,
Бо мала жагу жити я, нащо ті мрії-дивина?

Отак я навчена була, родила парубка-дубка,
Його від бід охороняла, любить йому забороняла.

Зітхнула річка глибоченько - Відкрила я своє серденько,
Бо вже втомилась від війни, вже час і в інший бік текти.

І річка-мати повернула, і гай зелений обігнула,
Там стріла Озеро й любов осяяла водицю-кров.

Зійшлись їх  води – відійшло, що було сумно, було зло -
Примари юні – і життю радіє річка, знов в раю.

Стоїть берізка молода, стоїть весела, не сумна,
Шумить їй гіллячком дубок, радіє їм земля, гайок.

І вітер в гіллі їх співає, їм мрії з неба посилає,
Найкраща ж мрія – світ любові, все інше – вигадки казкові.

Серпень, 2011р.

Комментариев нет:

Отправить комментарий